Я жила в Пологах. Почалась війна, російські війська зайшли у місто. Не стало світла та опалення. Мій син замерзав, я не могла його покупати. Було дуже страшно, бо тривали обстріли. Ми сиділи в підвалі, де було дуже сиро. Я боялась, що син захворіє. Шостого березня ми виїхали з міста, по дорозі забрали племінницю. Бачили, як йде колонна загарбників. Нам довелось стояти двадцять хвилин, щоб проїхати. Ми евакуювались через Оріхів. Там вже тоді коївся справжній жах: стояла розбита техніка, житлові будинки були розбомблені, місто просто стирали снарядами та ракетами. Коли ми побачили наших вонів ЗСУ, то видохнули. Поїхали у Кіровоградську область, зараз тут і живемо. Я дуже хочу миру, хочу повернутись додому. Не знаю, що там зараз. Думаю, що все зруйновано та розграбовано.