У перший день війни я почула гучні вибухи зі сторони Каховки. Діти спали, і я не знала, що робити. До міста зайшли росіяни, було страшно вийти на вулицю. Не було води та світла. Ліки дістати було важко. Свекруха працювала в лікарні, тому допомагала. Для бабусі медикаменти нам доставляли з Запоріжжя. Через обстріли доводилось сидіти в підвалі, було дуже страшно. Кожного для снаряди прилітали в будинки. Росіяни проводили обшуки, я ховала свої телефони, щоб вони там нічого не знайшли. По вулиці їздили БТРи.

Мої знайомі зникли безвісти після полону. 

Виїжджати було страшно. Я боялась окупантів, бо багатьох вони розстріляли на виїзді. Хотіли розстріляти і мою машину, але потім відпустили. Зараз я живу в Кіровоградській області. Хочу, щоб війна закінчилась до кінця літа.