У перший день війни я була вдома. Почула вибухи, після яких мій світ перевернувся. З п’ятьма дітьми залишалась під обстрілами. Намагалась працювати в лікарні, якось відволікалась від війни. Магазини стояли розбитими, я не могла купити продукти. Після окупації залишилась без роботи. Під час обстрілів з дітьми сиділа в підвалі. Потім виїхали до Кіровоградської області. Чоловіка я не бачила вже три роки: він перебуває за кордоном, бо там працює. Я чекаю на закінчення війни. Діти сумують за татом. Хочу, аби він повернувся та їх обійняв.