У мене троє дітей. У перший день війни я дуже злякалась. Дітям потрібно було йти в школу, а на мене напала паніка. Магазини були порожніми, я встигла лише купити води та харчування швидкого приготування. Над головою літали літаки, потрібно було ховатись. З дітьми я пішла в підвал гаража. Обстріли були дуже сильними. Діти були налякані, тож я думала, як нам виїжджати. Сестра чоловіка запросила до себе. Наступного дня з родиною я поїхала на вокзал, аби придбати квитки.

Було дуже страшно, бо могло прилетіти будь-якої хвилини.

Всю дорогу в потязі я молилась, щоб ми вижили. На щастя, доїхали нормально. Зараз я живу в Кіровоградські області. Поки додому повертатись небезпечно. Я хочу бачити мирне майбутнє без війни.