Ми жили з чоловіком і донькою в селі Ірченково Харківської області. Були вдома, спали. Прокинулись від того, що почули, як летять літаки та йде техніка, і зрозуміли, що почалася війна. Все йшло через нас.

Донька була вагітна, тому ми виїхали. Мама моя залишилася у Вовчанську, чоловік - в Ірченково, а ми з донькою поїхали до Полтави. 

Якраз було тихо, коли я виїжджала, ну просто важко бачити це все: розбиту техніку і трупи. Шокувала смерть, розруха.

З житлом були труднощі, бо була маленька онука - потрібно були шукати квартиру, продукти, якісь речі. Ну звичайно, відношення людей було таке, що велика подяка.

Перед війною я пів року не працювала - була на біржі, і зараз в Полтаві також немає роботи.

Не знаю, які повинні бути умови і що повинно відбутися, щоб війна швидше скінчилася. Хочеться, щоб мир, щоб всі повернулися додому живі.