Мені 45 років. Я з міста Краматорськ. У мене є мала дитина і мама 78 років з онкологією. Було все: робота, житло, а зараз нічого немає.

Ми думали, що, можливо, ненадовго все це. Ми з дитиною посиділи місяць в підвалі й вирішили виїхати. Я сама шукала два місяці, куди можна, і виїжджала з мамою і дитиною. Зараз живемо в Полтавській області в селі. Тут є гуманітарна допомога і далеко від Донецької області.

Житла немає - це найперша і найголовніша трудність. І роботи немає, а людей-переселенців багато. 

Я не працюю. Мамі потрібні були ліки, а зараз - все за свій рахунок, це дуже тяжко.

Для нас війна вже дуже довго йде. Ми віримо, що вона закінчиться війна, буде наша перемога, і віримо що ми будемо жити краще.