Мені дуже не хотілося виїжджати з Оріхова, але рідні настояли, бо терпіти наругу над рідним містом було важко. Коли снаряди і бомби розбивали будинки, вбивали людей, знайомих, стало страшно, і довелося виїхати.

Найскладніше під час евакуації було обрати необхідне. За понад 50 років життя разом з дружиною нажили багато речей. Виїхали лише з трьома пакетами.

У Запоріжжі мене зворушило добре ставлення людей у центрах тимчасового розміщення ВПО. 

Деякі хлопці власним коштом підтримують пенсіонерів.

Війна дуже негативно вплинула на мою родину. Ми з дружиною пенсіонери, син залишився без роботи. Дочка з внуком за кордоном, нас розкидало по світу.

Важко переносити це, іноді опускаються руки, бо бачу безвихідь. Поки немає перемоги, перспектив немає. Я чекаю, коли ЗСУ відкинуть ворогів, щоб повернутися додому і налагодити життя, до якого ми звикли.