У перший день війни я була вдома з двома дітками. Прокинулася від дзвінка чоловіка, який працював в іншій області. Він і сказав, що почалася війна.

Він одразу добровольцем пішов воювати, і ось вже шість місяців ми не бачилися жодного разу. З 24 лютого він жодного разу не був вдома. Все, що у мене залишилося, – це фото з ним, де ми щасливі, у мирній Україні.

Ми з дітьми залишилися вдома і допомагали переселенцям і біженцям у нашому місті. Наша громада підтримує усіх біженців. Школа, в якій працюю, також прийняла сотні таких людей.