На початок цієї війни ми були вдома. У нас одразу не стало світла і питної води. Добре, що у сусіда був басейн. 

Нас постійно обстрілювали. Шокувало, що ми садили картоплю, а по нам загарбники вели вогонь.

Потім ми розлучилися з чоловіком. Я зрозуміла, що ми дуже різні. Єдину підтримку нам надають наші солдати, які знаходяться поряд.

Роботи у мене зараз немає, а до всього цього я працювала продавцем. У мене досі стоїть сумка з речами, яку я зібрала, коли почалася війна. Ось вона мені нагадує про те, що було у лютому.