Геннадій | Херсон

"Якщо виберусь на вільну територію, то буду допомагати так само людям"

Безкоштовний прихисток для вимушених переселенців з фронтової зони та нині окупованих військам РФ територій України відкривають у Запоріжжі. Засновники – команда місцевих волонтерів, що рік тому допомагали людям, евакуйованим з окупованих територій. І це як місцеві активісти, так і люди, що самі також стали вимушеними переселенцями в умовах повномасштабного вторгнення РФ до України.

Під час візиту до шетлеру команда Радіо Свободи знайомиться з Генадієм. Він евакуювався в кінці літа минулого року до Запоріжжя з тоді окупованої частини Херсону. До повномасштабного вторгнення працював в одній з херсонських агрофірм водієм.

«Півроку майже я пробув в окупації. І так склалось, що мені не дуже зручно було виїжджати, бо для мене була відсутня певна інформація, як можна це зробити. І нарешті я знайшов вихід з цієї ситуації і виїхав. В окупації дуже важко було. Бо це майже та ж сама буцегарня, бо кожен день, кожну ніч стріляють, людей вбивають. Це правда. Люди пропадали. Дуже багато», – ділиться чоловік.

Якщо виберусь на вільну територію, то буду допомагати так само людям

Геннадій

Генадій запропонував свою допомогу запорізьким волонтерам, і відтоді - у їх команді. І сам надавав допомогу таким же самим, як він, переселенцям: чергував як волонтер у хабі з прийому евакуйованих у Запоріжжі. Перший час чоловік жив у одному з молитовних будинків Запоріжжя, згодом - у волонтерському центрі «Солдатський привал», а нині живе в шелтері та займається його облаштуванням.

Пояснює чому і сам після всього пережитого став волонтером:

«Мені допомогли виїхати з Херсону, і коли я їхав, були такі думки: якщо виберусь на вільну територію, то буду допомагати так само людям. Я знаю, що коли не має допомоги – це дуже важко. Особливо там, на окупованій території. І я бачу, що людям потрібна допомога: як цивільним, так і військовим. Просто потрібна. Потрібно щось робити і компенсувати те, що, наприклад, я не на фронті – у мене є певні проблеми зі здоров’ям. І я компенсую таким чином те, що я не там, але я тут. Ми поруч - наша команда, яка допомагає. Чим можемо і як вміємо».