Анастасія Шепель | Херсон

"Якщо не ми, то хто?"

«Беру каструлю з водою – фізичне навантаження, щоб зігрітися. І на вогонь. Доводжу до того, як починає шипіти вода. Тобто не так, щоб гаряча була, а щоб шипіла. І потім, як радіатор, у потрібну кімнату заношу. Тож користуйтеся, якщо треба! Досвід життєвий. Будні Херсону!»

Жителька прифронтового Херсону Анастасія Шепель платить за опалення півтори-дві тисячі гривень на місяць. Але мусить винаходити різні способи, щоб зігрітися. Вода в системі є, але в її квартиру на дев'ятому поверсі багатоквартирного будинку тепло не доходить. Матеріал Радіо Свобода.

З пічками-«буржуйками», газовими обігрівачами і нерідко — без світла. Чергова зима в умовах повномасштабного вторгнення Росії для жителів українського півдня принесла додаткові випробування. Наприкінці листопада Херсон і Миколаїв на кілька діб залишилися без електроенергії. У деяких будинках також не було тепла. У Херсоні половина багатоквартирних будинків мають пошкодження через російські обстріли, а пʼята частина житлового фонду не підключена до опалення.

Херсонка Анастасія Шепель зізнається, що найважче зігрітися вночі, коли на вулиці холоднішає.

Анастасія Шепель

«Звісно, як тепла пора року: весна, літо, немає питань, а взимку це дуже складно. Ми купили обігрівач на кшталт мішка, джерело якого є павербанк, ми в ліжку спимо в цих мішках з ізоляційною плівкою. Ми гріємо воду, наливаємо в пляшки і кладемо під ковдру перед тим, як вночі лягати в ліжку, бо дуже холодно. Всі ці матраци, які ми купували з надією на те, що буде зручно, тепер вони холодні. Для того, щоб зігрітися або хоча б переночувати, то треба спочатку їх зігріти теплою водою в пляшках. Дві-три ковдри, одягнені, обов'язково тепленькі шкарпетки, іноді в шапках, як дуже холодно. Поки ще погода нас балує, а як будуть морози, то буде дуже холодно», – поділилась з «Новинами Приазовʼя» жінка.

Попри проблеми з опаленням, вона не планує виїжджати з міста.

«Всі кажуть – виїжджайте, виїжджайте, евакуюйтеся. Але особисто моя думка така, якщо всі поїдуть з Херсона, то від нього нічого не залишиться. Він зараз і так вмирає потихеньку. Його розстрілюють, як на плаці. А якщо люди ще поїдуть, якщо він буде порожній - ну, це не діло. Треба зупинятися, залишатися, і якось з цим всім боротися. Бо якщо не ми, то хто?» – наголосила херсонка.

Наслідки обстрілу в Херсоні