Матвійчук Олександра, 9 клас
Славуцький ліцей Хмельницька обл. м. Славута
Вчитель, що надихнув на написання есе: Самковський Микола Павлович

Моя Україна майбутнього

Що означає мир для мене сьогодні? Мир – це коли у твоїй сім'ї панує взаєморозуміння, коли ти виходиш на вулицю і знаєш, що тебе не осудять за твій зовнішній вигляд. Мир – це коли приїжджаєш до бабусі та знаєш, що там тебе чекає радісна усмішка дідуся і душевні розмови про все на світі. Мир – це коли ти спокійно лягаєш спати знаючи, що більше ніколи не буде повітряної тривоги, бо це все закінчилось ...

Але сенс у тому, що, як раніше, більше ніколи не буде, війна розділила наше життя на «до» і «після»… Моя родина вже ніколи не збереться за столом так, як це було раніше, тому що завжди буде не вистачати уламка моєї душі – мого хрещеного. Його забрала війна, жорстоко вирізала з мого життя, і все, що мені залишається, це бачити його усмішку у своїх спогадах, це дуже боляче, але потрібно жити далі, потрібно робити все для того, щоб відбудовувати свою державу, потрібно займатися волонтерством, тому що хто, якщо не ми? Потрібно діяти тут і зараз, тому що все починається з тебе.

Якою я бачу Україну в майбутньому? Це питання я чула сотню разів, і постійно задумуюсь над цим: дійсно, якою я бачу Україну? Якою буде наша рідна країна – залежить від кожного з нас. Цими словами я хочу донести те, що все залежить від того, скільки зусиль ми готові докласти, щоб Україна стала кращою версією себе сьогодні. Це не порожні слова, а конкретні вчинки – ось і основа поставленого запитання. Україна буде такою, якою ми її зробимо.

Що я зроблю , коли Україна переможе? Я не задумувалась над цим питанням, оскільки не люблю гадати наперед, я живу тут і зараз, тому мені важко відповісти, але я думаю, що насамперед запалю свічку і подякую всім воїнам, завдяки яким цей жах закінчився, потім зателефоную всім своїм рідним і привітаю їх з Перемогою, піду на кладовище до свого хрещеного, поговорю з ним і ще раз подякую за те, що він віддав своє життя заради того, щоб ми могли щасливо проживати своє, потім піду додому з надією на те, що сьогодні вночі він мені насниться і скаже, що все це був страшний сон. А завтра ми всі зберемося за столом з бабусею і всіма моїми рідними знаючи, що цього більше ніколи не буде.....

Треба продовжувати жити, жити для того, щоб дарувати цьому світу щастя. Війна – це відрізок мого життя, який я ніколи не забуду, адже вона в мене асоціюється з такими словами, як-от: труна, чорна хустина, діти без батьків, сльози та сива бабуся, яка так і не дочекалася свого синочка. Ніколи не пробачу! Вічна пам'ять усім загиблим…