Людмила Володимирівна, коли починалися обстріли, тікала у підвал. «Як станеш згадувати, що було, аж страшно. Як вийшла я в селище в лютому, а все побите довкола, страшно й дивитися було», – розповідає жінка.
Ніхто не очікував у мирний час доведеться пережити те, що раніше можна було побачити у фільмах.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
