Доброго дня! Мої історії добра.

Ми живемо в селі під Києвом. Як почалась війна в нас, то першим питанням було що робити мені з сином: залишатись вдома чи виїжджати? Ми живемо з батьками і в нас є погреб, де можна було сховатись. Тому перший день ми залишались вдома.

Мій тато зібрав всіх родичів, кого можна було з квартир з Києва та з-під Києва, щоб вони були більш менш в якихось умовах. Але на другий день все більше винищувачів літало над будинок і ми вирішили виїжджати з дітьми (крім мого сина був ще мій племінник в нас). Всім знайомим та рідем, яким дзвонили, всі готові були нас прийняти. Тут я хотіла б подякувати свої хрещеній мамі та її сім‘ї, яка прийняла нас до себе.

Історія передано до Музею телеграм-каналом доктора Комаровського.