Савченко Катерина, 3 курс, Комунальний заклад "Павлоградський фаховий медичний коледж Дніпропетровської обласної ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Титаренко Євгенія Ігорівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни – це не просто цифра. Це 1000 світанків, які зустрічаєшся з тривогою. Це 1000 заходів сонця, де кожен може стати останнім мирним вечором. За ці дні ми навчилися відрізняти звуки – вибухи, сирени, гуркіт техніки. Ми стали витривалішими, але й більш чутливими до кожного прояву любові та підтримки.

Кожен з нас має свій шлях у цій війні. І хоча він у всіх різний, усіх нас об'єднує незламність духу та непохитна віра у перемогу.

Мій шлях почався 24 лютого 2022 року, коли новини про початок повномасштабного впровадження стали реальністю, що заполонила наше життя. Моя рідна країна, моє рідне місто, люди, яких я люблю, – усе опинилося під загрозою. Спершу був шок, потім страх, який перетворився на лють, а вже потім – холодне розуміння: треба діяти. Кожен обраний спосіб допоможе. Хтось пішов на фронт, хтось залишився в тилу, забезпечуючи безперервну роботу держави, а хтось став волонтером.

Я, на той час школярка, разом з батьками почала допомагати цивільним, які, опинившись у зоні активних бойових дій, переїхали до мого міста.

Це був довгий шлях. Спочатку було важко звикнути до нових реалій: постійні звуки вибухів, виття сирен, метушня людей, які залишали свої домівки, розгублені та налякані обличчя дітей… Але поступово прийшло усвідомлення: якщо ми разом, ми – сильні!

Я зустрічала багатьох людей, у яких горіли очі жагою до перемоги. Усі вони, від бійців на фронті до волонтерів у тилу, вражали мене своєю мужністю та відвагою.

Кожен з цих 1000 днів навчив мене цінувати життя. Навчив радіти і тому, що раніше сприймала як належне,  – філіжанка гарячого чаю або кави, мить тиші, сміх дітей, проведений час у колі близьких людей. Також прийшло неусвідомлюване  раніше  розуміння величі та сили свого народу, почуття гордості за свою країну. Так, ми пройшли через численні втрати, але завжди маємо плекати надію, що кожен прожитий  день наближає нас до перемоги.

Сьогодні, озираючись на ці 1000 днів війни, я розумію, як багато я навчилася. Вони змінили мене назавжди, зробивши більш сильною, витривалою, чутливою до горя інших.

Але вони також показали мені силу єдності та любові до своєї країни. Я знаю, що переду ще чимало випробувань, але я впевнена: ми вистоїмо і не зламаємось. Ми, українці, зможемо відновити нашу країну, відбудувати кожен зруйнований дім, вилікувати кожну рану.