Перший день війни я зустріла вдома. Прокинулася від вибухів. Я жила біля ТЕС, тож вибухи чула постійно. 

Я була вагітна. Виїжджала майже дві доби до Запоріжжя, по дорозі стріляли. 

Особливо зворушило ставлення людей у Полтаві. Вони допомагали всім, чим могли, надавали підтримку.

Мене шокувало, що гине багато мирного населення, у тому числі діти. 

Зараз я у декреті, працювати не можу. Переїхала в Полтаву, бо тут живуть знайомі. 

Я вірю, що війна закінчиться, а місто відновлять, і можна буде жити спокійно.