Це був звичайний робочий день. Я рано встала, збиралася на роботу. Увімкнула новини і почула, що війна почалася. Для мене це був шок, я досі не можу повірити, що це сталося.

У місті не вистачало їжі, води, базових умов для життя. 

Потім відключили опалення, не було газу і світла, доводилося виїжджати під обстрілами, навколо точилися бої. 

Шокувала сама війна, її масштаб і беззаконня. 

Моя мама залишалася вдома, я дуже переживала за неї, умовляла виїхати. Лише недавно вона змогла це зробити.

Я мрію дочекатися перемоги і повернутися до Бахмута, хоча розумію, що місто зазнало руйнувань. Все ж сподіваюся, що його відбудують, і воно знову стане гарним і затишним. Вірю, що наше майбутнє буде мирним і спокійним.