Під час окупації у місті не було води та світла. Я збирала дощову воду у відра. Питну набирала в колодязі, далеко ходила. Банкомати не працювали, я не могла зняти пенсію. Вертольоти гули над містом постійно, мені страшно було ходили по вулиці. Коли я вже не могла терпіти обстріли, вирішила виїжджати. З Куп’янська доїхала до Шевченкового, а звідти поїхала в Харків. Зараз я живу в Кропивницькому у доньки. Вона дуже за мене хвилювалась, коли я була в окупації. З собою я нічого не привезла, в чому була, в тому й приїхала. Зараз я чекаю, коли закінчиться війна. Хочу поїхати додому. Чекаю миру та перемоги України.