Я жила в Гуляйполі. У перший день війни з родиною я виїхала до батьків та опинилась в окупації. Їжа у батьків була, бо там було господарство. Вода також була. Єдине, що не було муки. Я купувала дріжджі та муку і випікала оладки. Світла в селі не було, було важко виживати.

Окупанти забирали людей, багато зникли безвісти. Це мене шокувало.

Росіяни ходили та переписували кількість людей. До мене приходили та питали, скільки у мене дітей. Після цього я вирішила виїжджати. На машині з дітьми ми дістались Кропивницького. Їхали через Запоріжжя десять годин. Перетнули два блокпости окупантів. Для мене там час тягнувся вічно, я дуже їх боялась. Зараз я залишаюсь у Кропивницькому. Чекаю перемоги та миру.