Я жила в Харкові. Місто обстрілювали з першого дня війни. Я працювала в пекарні, випікала хліб. Снаряди почали прилітати по центру міста, тому я кинула роботу та виїхала на третій день війни. Довелось найняти таксі. Їхати містом було дуже страшно. Зараз я живу в Кропивницькому, тут народила дитину. Це мене відволікає від війни. Дуже б хотілось, щоб вона росла в мирі. Тяжко зараз ставити дітей на ноги. Я винаймаю житло, намагаюсь триматись. У майбутньому розглядаю можливість виїзду з країни, бо Росія нам не дасть спокійно жити.