Я з Херсонщини з правого берега. У перший день війни почула вибухи. Було дуже рано, вдалині виднілась заграва. Потім почалась окупація. Магазини та аптеки не працювали. Я виживала, як могла. Хлібину ділила по четвертині серед членів родині. Було страшно, бо росіяни ходили по хатах. Витримати це морально було неможливо. Після визволення села почали завозити гуманітарну допомогу.

Росіяни почали обстрілювати село ще більше, тому мені довелось виїхати. Хати навкруги горіли, снаряди руйнували все на своєму шляху.

Я виїхала до Кіровоградської області, живу в гуртожитку, де діти знайшли мені кімнату. Війна вплинула на мене негативно, бо я залишилась без житла. Також згорів будинок у моїх дітей. Все одно я б хотіла повернутись додому, подивитись хоча б на руїни.