«Я мала спокійний вигляд, але всередині був ураган. Я не перестаючи молилася»

Моя історія про те, як ми з моїми батьками намагалися втекти від обстрілів. Пізно ввечері до нас прийшов сусід зі словами, що сьогодні вночі буде обстріл. Мої батьки дуже переживають за безпеку мою й мого старшого брата, для них це головне. Тому, не роздумуючи, вони зібрали речі й дістали велосипеди.

Досі пам'ятаю всю цю метушню. Я мала спокійний вигляд, але всередині в мене був ураган. Я не перестаючи молилася.

Ми вирішили відправитися до Старомихайлівки, це село поряд з нашим містом Красногорівкою. Там жили бабуся й дідусь.

Молилися про те, щоб не застали обстріл.

Наша бабуся була шокована, коли опівночі ми приїхали до неї. Пояснили ситуацію. Вона провела нас у хату, і ми заснули. Тієї ночі так і не було обстрілу. Але вдень я почула дуже гучний вибух, від якого заклало вуха. Як пізніше нам розповіли, це була моя школа. Мій будинок знаходився за пару метрів від неї.

Усе, що я пам'ятаю далі, це машина, довгий шлях… Ми приїхали на море. Пробули там один місяць.

Зараз минуло вже п'ять років. Я рада, що мої батьки вивезли нас звідти. Зараз у мене купа друзів, захоплень. Завдяки Фонду Ріната Ахметова я дізналася так багато неймовірних людей і історій життя інших переселенців. Спасибі!