Тетяна вже 44 роки працює у Національному музеї архітектури та побуту України - й не залишила його навіть тоді, коли почалася повномасштабна війна. У той час, як її рідне село на Чернігівщині було під російською окупацією, вона дбайливо запаковувала експонати, рятуючи культурну спадщину. Через її руки пройшло понад тисячу музейних предметів - і все збереглося. Вірить, що захистила молитва: щира, щоденна - за рідних, за музей, за Україну. І коли ворог відійшов, вона розпаковувала кожен експонат з трепетом і вдячністю. Бо музей, як і країна, вистояв. І як бережно збережені артефакти чекають на нових відвідувачів - так і серце чекає на день, коли повернеться мир і спокій.