Єлізавета Горбовцова, 9 клас, Івано - франківська приватна гімназія " Крила"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мадрига Тетяна Дмитрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Чи задумувалися ви, коли-небудь над тим, наскільки все на світі мінливе? Думка. Вибір. Переконання. МИ. Навіть, коли обирала, про що саме я хочу написати, змінила думку десятки разів.  Я не хочу писати про війну, втрати та біль, не хочу вигадувати якісь події. Натомість, маю натхнення писати про те, що відбувається з нами кожен день - зміни.

Я довго думала, чи варто шукати ту єдину “подію, яка змінила все”. Але в моєму житті не було точки, яка розділила б його на “до” та “після”. Усе змінюється поступово - крізь щоденні вибори, сумніви, спроби, роздуми та старання. Я постійно себе змінюю, перебудовую свої переконання, світогляд, інтереси. У мене немає одного хобі, ідеального вміння чи єдиної думки на рахунок якоїсь ситуації. Я пробую все потроху. І ніколи не ставлю крапку - лише кому, бо в кожній історії є дві сторони. І я хочу бачити обидві. Зміни у всьому. Скільки змін в нас відбувається протягом життя? Людина - створіння, з тисячами масок, спогадів, переживань, внутрішніх монологів. Кожен з нас часто проходить крізь етапи переосмислення і часто задаємось питаннями: “Ким я є? Навіщо це все? Що буде далі?” -  на жодне з яких, ми не маємо конкретної відповіді. Життя біжить, а ми в свою чергу, стараємось його надолужити. У цьому безперервному русі, ми часто забуваємо важливість зберегти себе.

“Ми часто не знаємо, чого хочемо, тому що не розуміємо хто ми”, - думка Д. Гільберта. Раніше я вважала, що насправді так і є: я не визначилась, що саме я хочу, бо, просто, не знайшла себе. Мені здавалося, що непохитність - це сила. Тепер розумію: справжня сила - це гнучкість. Вміння поглянути на ситуацію, з різних сторін, обдумати все, поставити себе на місце іншої людини. Моя душа не обирає лише один напрямок, а навпаки, мені більше подобається розвивати себе зі всіх боків. Моя душа не прив’язується до одного напрямку, мені подобається відкривати нове й розвиватися в різних аспектах. В мені немає ідеалу. Але є десятки початків, сотні спроб і безліч захоплень. Найбільша зміна, яка відбулася в мені - це усвідомлення того, що я хочу спробувати все, бути вільною, неначе вітер. Людина-вітер - це та, що не визнає меж і рамок, не прив’язується до місця чи очікувань інших. Вона змінюється, рухається, живе інтуїтивно. Її неможливо втримати - вона вільна у своєму виборі, як вітер у полі. Одне з моїх хобі - танці, вільний рух, відчуття такту, ти сам обираєш темп в якому хочеш рухатися, сам обираєш, які рухи використаєш, сам ставиш музику, під яку ти будеш рухатись. Малювання - ще одне хобі, де можна зобразити, все чого душа побажає, тут вирішує все твоя креативність. Схоже чимось і на життя, чи не так?

Моя набута та найсильніша риса - емпатія, вона в мене з’явилася тоді, коли я почала всебічно розвиватися, спілкуватися з різними людьми, в різних галузях. Емпатія допомогла мені зрозуміти багато речей, переінакшити мислення. Саме тоді, коли почала розуміти почуття інших, відчувати їх, я почала інтенсивно змінюватись, пізнавати себе та інших, дивитися на події з усіх відкритих ракурсів.

Я не вірю, що сенс життя - це знайти себе. Я вірю, що сенс - це створювати себе знову і знову. Те, що я не розібралася з тим, що конкретно я хочу, призвело до того, що я знайшла себе.  “Не всі хто блукають - загублені”(Дж. Р. Р. Толкін). Так і є. Ми не народжуємося з інструкцією до самого себе, ми її пишемо власноруч протягом всього життя, кожен раз переписуючи її та, виправляючи помилки.