«Я почула «Гради» – і дар пропав, був сильний переляк»

Коли почали бомбити Луганськ, у нас усе й полетіло, над головами стріляли "Гради" у грудні 2014 року. Коли почула ці «Гради», у мене навіть дар пропав, такий переляк був сильний.

Сиділи ми у підвалах, нікуди не виїжджали. А куди вже їхати?

У нас у селищі розвалилася лікарня, та й взагалі все розвалилося, що можна було. Рік без світла сидимо по вулицях, темрява така, що неможливо. Дякувати Богу, дорогу зробили, але вона проходить не через Петрівку, а по околиці, на Станицю.

У безпеці себе ми не відчуваємо. Яка безпека? Якщо день прожив, лягаєш і слава Богу. Ми раніше вірили в якесь майбутнє, завтра, а тепер нічого немає. Абсолютно нічого. Зараз стріляють десь поруч, ну поки що нас не чіпають – і на тому спасибі.