«Я вийшла на город і рвала на собі волосся, поки дочка не повернулася»

Зоя Олександрівна з жахом згадує обстріл теплоелектростанції в Щасті. Якраз в той день на роботі була одна з її дочок, і поки та не повернулася додому живою і неушкодженою, просто не знаходила собі місця.

Я багато років пропрацювала сушильником на тепловозобудівному заводі в Луганську. Потрапила туди в той час, коли його викупив Рінат Ахметов, і людям погасили всі борги по зарплаті, які ми не отримували кілька місяців. Це була величезна радість. Я часто роботу згадую, тоді все було нормально.

Я вийшла на город і рвала на собі волосся, поки дочка не повернулася

Я сама виховувала і ростила чотирьох дітей, трьох дочок і сина. Менший - студент, зараз навчається в Харкові, а я живу одна.

Пам'ятаю, коли у нас почалися обстріли. Ми живемо біля річки і дуже сильно стріляли по Донцю. Завдяки тому, що діти вчилися, відправили їх до Харкова, щоб живі залишилися. У нас снаряди летіли над хатою і на город падали. У мене газову трубу збили і димохід, але будинок уцілів.

Страшно було, коли почався обстріл по Луганській ТЕС. У мене дочка там працювала і якраз була на зміні. Я не знала, що з нею і де вона. Я вийшла на город і рвала на собі волосся, поки дочка не повернулася.

І зараз у нас не особливо спокійно. Кожну хвилину чекаєш чогось. Вночі я не можу спати. Без кінця бахає щось.