26 травня 2014 року у мене чоловік помер від інфаркту. Буквально за сім днів згорів. А потім стріляли у нас, дуже стріляли. Тут же поруч Нижньотепле… Було таке, що на ліжку лежиш і підкидає тебе. Собаки виють, люди криком кричать, когось убило. Звичайно, це треба було пережити.
Хата не постраждала, дякую Богу, стороною пройшло.
Ми сиділи якось у хаті, і донька прийшла з онукою, каже: «Ви чого сидите у хаті? А якщо бомба? У підвал пішли!». Пішли, посиділи ми в тому підвалі... Але там також немає захисту.
Потім у нас шість чи сім місяців ні пенсії не давали, ні зарплат не було. Ми ледве виживали. Це була страшна справа. Але якось вижили. Від Ріната Ахметова до нас часто приїжджали, «гуманітарку» привозили. Ось це була допомога від і до. Я вдячна йому, він молодець. Підтримав нас.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.