У мене був город і власний будинок. Я вклала в нього всю душу, будинок був дуже гарний. Мар’їнка взагалі - гарне та затишне місто. Після початку війни почались обстріли. Летіли снаряди, ракети та бомби. Я ніколи не забуду, що мені довелось пережити. Не було світла, води й газу. Я ховалась у підвалі. Мені довелось виїхати до Києва. Сюди мене забрали діти. Я досі згадую рідний будинок. Перед виїздом встигла засадити город, а зібрати врожай так і не встигла. Я дуже хочу додому. Можливо, ще встигну побачити рідну Мар’їнку. Нехай війна закінчиться. Хочу миру та спокою.