Ніколи не думав, що станеться такий жах. Україна могла спокійно жити та розвиватись. У перший день війни мене зібрали по тривозі. Я працював у поліції. До тринадцятого березня ще працював у Попасній. Місто кожен було під обстрілами. Мені всього вистачало. Моя родина була у Комишувасі. У них були продукти і ліки. За станом здоров’я я виїхав до Новомосковська, відразу потрапив у лікарню.

Дорогою були великі черги з машин. Моя родина також виїхала. 

Росіяни зруйнували пів України. Дуже чекаю, коли закінчиться війна. Хочеться вірити в найкраще. Розумію, що від мого бажання нічого не залежить. Дуже хочу повернутись у Луганську область та відбудувати власне житло.