Як то кажуть, я пройшла вогонь і воду. Мій город заливав потоп, там само розривалися і «Гради». Разом з дітьми ми рятувалися в підвалі. Чи то підірвали дамбу, то чи просто прорвало, незрозуміло – вода почала заливати. А потім туди почали падати «Гради».
Який батько візьме на себе відповідальність наражати життя дитини на небезпеку? Тих, хто дістався на навчання, зустріли темні класи – світла немає, вікна забиті фанерними щитами.
Я з восьмимісячною дитиною сиділа в льоху. Це наше єдине бомбосховище. Коли пішла в городі вода, ми боялися, щоб його [льох] не затопило.
Снаряди перебили електропроводину, у всій Авдіївці не було світла. У мене троє дітей, жити на передовій, та ще в темряві – удвічі страшніше. Коли є світло, воно якось не так страшно. А коли не було світла, вода пішла і почали «Гради» падати, середульший малюк сильно злякався. Плакав, його аж трусило. Іллі сім років, весь минулий тиждень він не ходив до школи через обстріли.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.