Війна почалася несподівано, і я відразу відчула страх. У нашому будинку вимкнули світло і воду, газу теж не стало. Магазини закрилися, і знайти їжу стало майже неможливо. Усе навколо було незвичним і страшним. Я просто намагалася зберігати спокій, хоча всередині все тряслося.

Обстріли не припинялися, і часто було чутно, як щось падає поруч.

Спати доводилося в одязі, щоб одразу можна було втекти в підвал. Іноді я отримувала допомогу від волонтерів - це трохи полегшувало ситуацію. Щодня думала, як довго все це триватиме. Надія була єдиним, що підтримувало мене.

Я не розуміла, чому почалася ця війна, і кому вона потрібна. Багато будинків зруйновано, люди втратили близьких. Війна приносить тільки біль і страх. Мені хочеться просто жити спокійно, не боючись за себе і своїх близьких. Я вірю, що одного разу все це закінчиться, і буде мир.