Війна застала мене вдома, і я не знала, що робити. Магазини закрилися, ліки стало важко знайти. Усе тоді немов завмерло, і здавалося, що життя зупинилось. Я боялась виходити на вулицю через обстріли. Щоночі чулися вибухи, і я з дітьми ховалась у підвалі. У місті видавали гуманітарну допомогу. Це дуже допомагало.

Кожен день здавався випробуванням. Я мріяла, щоб усе це коли-небудь закінчилося. У мене троє синів - я дуже за них хвилювалась. Я не розуміла, чому люди мають страждати через війну. Хтось вирішив, що можна руйнувати чужі будинки та життя. Це приносить тільки біль і страх. Я вірю в перемогу України. Дуже хотілося знову почуватися в безпеці.