Мені зараз 19 років. Я з міста Бердянськ. Війна мене вдома застала - я там жив.

Перший день війни я зі страхом згадую, бо прокинувся від вибухів. Було страшно. Це важко розповідати і не хочу це згадувати взагалі.

Коли ми зрозуміли, що потрібно виїжджати, то було вже пізно. Це був квітень. Ми якось виїхали з матір’ю. А батько трішки пізніше виїхав. 

Виїзд - це було довго і моторошно.

Зараз я намагаюсь якомога більше уваги приділити навчанню. Дуже хочу жити у мирі і потрапити додому.