Валерія Данилюк, 10 клас, Камʼянець-Подільський міський ліцей 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Варик Оксана Борисівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Іноді у нашому житті відбуваються такі речі, які ми не в змозі змінити... Вони ламають, змінюють і роблять нас сильнішими.

У кожного був момент, коли через біль і страх того, що буде далі, він впав духом та зневірився у необхідності жити далі. На жаль, через війну, що відбувається в  Україні, це стало частиною життя нашого народу. У когось постраждали друзі, знайомі, рідні. Хтось відчув цей жах на собі, втратив дім, близьку людину, незламний український дух. У такі моменти важливо не здаватися, а єднатися і разом боротися з життєвими ударами. Труднощі - це невідʼємна частина життя кожного з нас, вони випробовують на міцність та загартовують до подальшого життя, потрібно просто подолати їх, хоч деколи вони здаються надзвичайно складними.

Звісно, ми не можемо одним бажанням зупинити війну, але в наших силах поділитися теплом та турботою з іншими.

Я ніколи не думала, що одна зустріч може так змінити все. Вона сталася, коли війна знову нагадала про себе. Це була родина з Харкова: мама та її донька, Ангеліна. Вони приїхали втомлені, мовчазні, з деякими речами і очима, в яких застиг біль, що не передати словами. Спочатку я почувалася ніяково, адже дівчинка була мовчазною. Часто дивилася у вікно, нібито шукаючи рідний вид з вікна, то турбуючись, чи не прийде війна і в наше місто. Я намагалася не тиснути на неї, не ставити багато запитань, а просто бути поруч. Деколи ми могли перекинутись кількома словами за вечерею або коли булапотрібна допомога. Потім ми вийшли на прогулянку, я показала їй наше місто, природу, місця з найсмачнішою кавою - й Ангеліна потрохи пристосувалась до жвавого життя. Уперше за довгий час я помітила усмішку на її обличчі. Так я і зрозуміла, що турбота, маленькі речі та відчуття, що поруч є люди, які підтримають та допоможуть, мають особливу силу.

Ця історія навчила мене, що допомога змінює життя не лише того, хто її отримує, а й того, хто її дає. Це надзвичайне відчуття, коли ти можеш змінити чиєсь життя. Відкриваючи серце іншим, ти знаходиш і для себе щось нове. У цьому і є сенс людяності. Завдяки Ангеліні я почала цінувати речі, які раніше здавалися буденністю…