В перший день війни я почула літаки. Спочатку нічого не зрозуміла. Почала збирати дітей до школи, але вони туди так і не пішли. Російські танки почали їздити поблизу. Я ніколи не думала, що мої діти таке побачать. Дітей вирішила вивозити - у мене троє синів. Чоловік нас доставив до Запоріжжя, а сам повернувся додому. Він і зараз там працює, обробляє поля. Часто до нас приїжджає, але в основному перебуває вдома. Я вірю, що Україна переможе. Дуже б хотіла повернутись додому. Сподіваюсь, наступного року ми вже будемо вільними.