Війна почалася раптово, і мені стало дуже страшно. Навколо гриміли вибухи, і здавалося, що світ руйнується на очах. Я працювала в школі. Не знала, що робити. Росіяни окупували Херсон, магазини й аптеки швидко закрилися, вулиці спорожніли, а люди перестали виходити з будинків. Щодня снаряди падали все ближче, і люди гинули просто поруч. Мені було важко повірити, що це відбувається зі мною і з моїм містом.

Я боялася за своє життя і життя близьких, але залишатися було небезпечно. Тоді я вирішила виїхати, хоча дуже не хотіла залишати дім. Дорога була довгою і страшною - я не знала, що буде далі і куди мене приведе цей шлях. Зараз я не можу повернутися у рідне місто. Мій батько та чоловік зараз на війні. Щодня я чекаю миру і мрію, щоб усе це закінчилося. Вірю, що майбутні покоління не забудуть подвиг наших чоловіків.