Почалася війна, і я одразу відчула страх. Обстріли йшли щодня, і я не могла зрозуміти, як так швидко все змінилося. Окупація сталась дуже швидко. Три тижні я прожила в жаху. Магазини закрилися, і стало складно навіть купити їжу. Вулиці спорожніли, а місто стало тихішим, ніж будь-коли. Снаряди падали прямо в будинки, і люди гинули. Мені було страшно виходити на вулицю, я боялася за своїх близьких. Багато думала про майбутнє і про те, як ми будемо жити далі. Вирішила виїхати, бо залишатися було небезпечно.

Я виїхала спочатку до мами в область. Зараз живу в Кіровоградській області. Дорога була довгою і сповненою тривоги. Після визволення міста я все одно не можу туди повернутись, бо дуже стріляють. Дуже чекаю миру та перемоги України.