Я пенсіонер. У мене було щасливе життя. Почалась війна, моє здоров’я погіршилось. Я переніс інсульт. Одна рука зараз паралізована, одна нога погано рухається. 

Обстріли в Дружківці тривають постійно. Вибухи у місті чути і вдень, і вночі. Лінія фронту дуже близько.

Я нікуди не виїжджаю, з дружиною залишаємось вдома. Я не зможу працювати, а нашої пенсії не вистачить навіть на оренду кімнати. 

Зараз чекаємо миру. Це найголовніше, бо без миру не буде нормального життя. Я хочу, аби Донецьку область відновили. Це моя земля, я не хочу, аби її окупували.