Війна забрала у Алли Ярославівни чоловіка – підірвався на міні. Це сталося, коли разом з іншими ремонтниками він їхав лагодити розбиту обстрілами лінію електропередачі.

Чоловік був живий, а його війна забрала. Він загинув, бо живемо на лінії вогню. У нас все було заміновано, а він був високовольтником, ремонтував лінії. У 2014 році, у серпні, після обстрілу він поїхав із бригадою ремонтувати лінію, і всі підірвалися на міні.

Я його на полі сама знайшла. Поле було заміновано, і ніхто не захотів його шукати. Знайшла лише фрагменти. Я навіть у труні його не бачила. А інші двоє вижили, хоч і каліками стали. А мій сидів якраз над тим колесом, яке на міну наїхало.

Все інше – побиті дахи, вікна в будинку – все це нісенітниця. Чоловікові було 50 років, ми з ним ніколи не лаялися. Війна його забрала.

Біля моєї онуки, якій тоді було три роки, міна приземлилася за кілька метрів. Я не знаю, як нас уламками не побило. Зараз їй 10 років, ми йдемо вулицею, і якщо хтось грюкне дверцятами автомобіля, вона відразу присідає.

Будинок я продала, бо без чоловіка у домі ніяк. Купила квартиру у місті Щастя.