Нам довелося все покинути і тікати у більш безпечне місто.

Коли я спитала доньку про той день, вона відповіла: «Я навіть нічого не зрозуміла, бо до цього я навіть не розуміла, що таке війна…».

Я з чоловіком були на роботі, а діти дізналися про початок війни з новин по телебаченню. Вони дуже злякалися за нас.

Особливо страшним став день 11 травня 2023 року, коли бабуся потрапила під ракетний удар, сидячи біля вікна у своїй квартирі.

Після цієї ситуації донька довгий час не могла навіть чути розмов про війну.

Ми стикнулися з відсутністю води, газу та частково світла. Часто готувати їжу доводилося на кострі.

Пам’ятних речей у нас немає – ми забирали з собою лише найнеобхідніше.