Ірина – з Харкова. Дівчина ніколи не залишала місто, попри небезпеку, під якою знаходиться останні три роки. Кожен вибух, кожна тривога – це стрес та страх смерті.

«Я виросла надто швидко», - сумно каже дівчина. Вона хотіла б зовсім інше дитинство.

Ірина ще не знає, ким хоче бути, але точно бачить себе у волонтерстві. Вона стала переможницею конкурсу есе 2024 від Музею "Голоси Мирних", зайнявши 1 місце.