Музичин Марія
8-а клас, Олевський ліцей №3
Вчителька, що надихнула на написання – Кравчук Марина Вікторівна
Моя Україна майбутнього
Чи можна не любити землі на якій виріс, зростаєш, живеш? Ще з дитинства ми чуємо мамині перші колискові, вчимо слова, читаємо на рідній нам українській мові. Ми вчимося розуміти її, робимо перші кроки, відчуваємо, де нам краще.
Сьогодні мир для мене – це бути безпечним, жити без тривог, хвилювань. Не боятися за себе та за життя інших людей, рідних, військових. Не чути новин про влучення ракет, про постраждалих, поранених, скалічених.
Це жахливо жити в страху і у підвалах, де немічні, старенькі бабусі та дідусі змушені доживати своє життя у сирих, холодних приміщеннях, інколи без їжі та води, без тепла та теплої ковдри. Коли дітки народжуються під сирени і відчувають тривогу матері з першим молоком. Нехай цей кошмар закінчиться. Для мене мир – це життя без війни.
Моя Україна майбутнього – без війни. В ній будуть гуляти люди затишними вулицями, посміхатися та радіти під мирним небом та милуватися навколишніми краєвидами рідного містечка. Коли у кожного з’явиться можливість заробляти на рідній землі, не їхати в чужу країну, залишаючи свої сім’ї, дітей, батьків. Чуже – не своє. Душа завжди буде прагнути до свого дому. Коли ми зможемо розбудувати наші міста, відновити інфраструктуру. Щоб усім жилося добре, щоб наша держава розвивалася і змінювала якість життя на краще. Коли Україна переможе, я навіть можу собі уявити, яка це безмежна радість буде для всіх нас, для нашої країни. І, на жаль, страшенний смуток для тих, хто вже більше ніколи не зможе дочекатися своєї близької людини, яку забрала клята війна.
Я найперше подякую усім нашим захисникам, воїнам, мужнім хлопцям та дівчатам, котрі сміливо пішли на фронт.
Вони відважні йшли на захист рідної землі, держави, знаючи, що можна звідти не повернутися. Коли Україна переможе, це буде найщасливіший день для багатьох людей. Я буду дякувати Богові, що все скінчилося і у молитві до нього проситиму, щоб більше ніколи і ніде не було війни, не страждали ні в чому не винні люди. Щоб кожна нація могла процвітати, тому що головне – мир. Тому ми повинні добре постаратися заявити про себе на увесь світ. Для того, щоб знали нашу мелодійну, дзвінку мову, нашу історію, традиції та свята, знали нашу культуру, чули наші пісні. Наш український народ ставився із такою шаною, вірою і любов’ю до своєї мови, що ми повинні цінувати її і в майбутньому. Адже мова – це безцінний дар наших пращурів, наша спадщина, наша цінність.
Я люблю Україну і хочу бачити її могутньою державою, з доброзичливими людьми, з чистим і відвертим серцем, у якій всі і завжди будуть допомагати один одному. Де ми всі як одна родина живемо мирно та дружно, не ображаємо слабших. Саме від нас залежить якою буде наша країна. Адже саме ми можемо змінити її на краще. Україна – це моя Батьківщина у якої світле майбутнє!
