Музичин Софія

8-а клас, Олевський ліцей №3

Вчителька, що надихнула на написання – Кравчук Марина Вікторівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я пишаюся тим, що я українка, я з українського роду. І, напевно, моя місія жити на цій землі. Хіба можна не любити наші чарівні краєвиди, наші могутні ліси, озера, поля, бурхливі водоспади. Бачити, яка наша країна багата – це задоволення. Коли подорожуєш милуєшся схилами гір, цілющими джерелами, прозорими ріками. Ми повинні вивчати нашу багату культуру, шанувати традиції, давні звичаї, які переносять нас у ті часи. Наша Україна єдина і неповторна, вона така мальовнича! Наша держава багата на врожаї, на гостинних, працьовитих та щирих людей. Українці народ привітний , який завжди радо тебе зустріне та пригостить. У нас є багато цікавих місць, про які знає весь світ. Наприклад, Карпати гостинно запрошують до своїх заповідних місць кожного подорожуючого. Вони мають велике культурне значення для нашої України тому, що тут збереглися ще давні гуцульські села та неймовірні міста з дерев’яними церквами та старовинними фортецями, що стали спадщиною для наступних поколінь.

Ми повинні берегти, вдосконалювати все, що залишили нам наші предки. Також у нашій країні можна зустріти села, де бережуть традиції та передають своїм дітям, де досі носять український національний одяг і бережуть свою культуру, відроджують її, роблять сучасною. А вишиванка – це символ нашого роду. Я вважаю, що незламність духу і сила української нації у тому, що у справжнього українця-патріота є віра у душі, котра не може зрадити та підвести. Для нас важлива воля. І коли ми всі за єдине майбутнє, відстоюємо свою землю, нас не зможуть подолати і перемогти. Сила нашої нації – незламність, ми вже народжуємося з нею у душі. У нас це закладено ще з дитинства від батьків.

Ми відчуваємо козацький дух, силу поколінь, наш нескорений народ ніколи не відступиться від свого. Ми свого не віддамо.

Нас не подолати брехнею та ворожими наступами, ми маємо вистояти, щоб бути єдиними і бути разом у цей непростий час для нашої України. Саме сьогодні ми творимо майбутнє, пишемо свою історію та надихаємо інших нами захоплюватися. У нас повинно бути світле та радісне майбутнє. Ми сильна і непереможна нація, яка несе в собі любов, пісню, слово, віру у наступний день.

Сьогодні неможливо не захоплюватися нашою творчістю, працьовитим народом, котрий прославляє свій край. Я допомагаю своїй країні тим, що я знаходжуся вдома, я не покинула її. І я у жодному разі не засуджую тих людей, які вимушено покинули свої зруйновані домівки, тікаючи в нікуди від війни. Їм там теж нелегко. Багато таких життів зруйнувала війна, яка не оминула і торкнулася душі кожного українця. Я ходжу до ліцею, де ми разом із вчителями завжди підтримуємо наших воїнів. Пишемо листи-подяки та передаємо продукти харчування, адже завдяки військовим ми ходимо до ліцею та на роботу. Ми спимо, коли вони не сплять. І наша подяка безмежна. Кожна втрата сприймається, як тяжкий тягар для кожного українця. Я молюся до Бога, щоб припинилася війна. Я за мир в усьому світі.

Україна – це моя земля, мій дім, де проживали і працювали мої предки і вони передали нам у спадок берегти цей скарб, шанувати минуле і розбудовувати майбутнє до наступних поколінь.

Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. У її найясніше сонце, найяскравіші зорі, найрозлогіші поля, найбезмежніше небо, наймилозвучніша колискова. Україна – це моя ненька.