Єлизавета Карбань, 2 курс, Харківський педагогічний фаховий коледж  Комунальний заклад «Харківська  гуманітарно-педагогічна академія»  Харківської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гейдел Алла Михайлівна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Звісно кожна людина хоча б раз в житті комусь допомогала, або отримувала допомогу від інших. За час повномасштабного вторгнення це стало ще актуальніше і популярніше. Небайдужі люди постійно допомагають військовим, мирним жителям. Наша сім’я не є винятком.

Ще до війни ми зі школою часто допомагали тим, кому це потрібно було. Наприклад кожен рік у нашій школі проводилася акція по збору каштанів, які ми потім віддавали тваринам. Для дітей це було ціле змагання, бо кожен хотів принести найбільше, щоб допомогти тваринкам, або ми збирали все необхідне для дітей з дитячих будинків. З початком війни вже моя колишня школа все одно не стоїть осторонь і допомагає військовим, збирає для них все необхідне: одежу, ліки,продукти, речі першої необхідності. Наш вчитель фізкультури пішов захищати нашу країну, ми весь цей час підтримуємо з ним зв’язок, якщо йому, ао його побратимам потрібно, ми завжди раді йому допомогти. 

Я люблю допомагати людям, особливо, коли бачу їх щасливими. Наприклад, ще до початку війни в нас з мамою була традиція: коли я перебираю свою шафу то речі з яких я вже виросла ми віддавали іншим діткам, зазвичай знайомим, або відносили у інтернат який знаходиться недалеко від нашого будинку. В цьому році ми також віддали речі біженцям які живуть у нашому гуртожитку. На початку війни ми також перебирали іграшки і старі речі, щоб віддати їх у той інтернат. Також, гуляючи з моїм собакою, ми часто бачили що на сусідній вулиці дуже багато маленьких діток, щоб вони не нудьгували без коли і садочка вдома, їм зробили маленький майданчик, де вони все літо гралися, ми вирішили їм допомогти, і віддати мої старі іграшки, щоб порадувати цих діток. Коли ми принесли іграшки, мама однієї дитинки була дуже здивована, що ми навіть е знаючи цих діток особисто принесли їм стільки нових іграшок, але була дуже рада, і щиро подякувала нам за допомогу.

Я вважаю, що будь-яка допомога важлива, особливо в теперішніх умовах. Завжди, коли я бачу в сторісах як блогери допомагають іншим людям я радію за них. Бо навіть якщо це буде якась незначна допомога, комусь вона може змінити життя. Наприклад коли ми кожен рік печемо з мамою пасочки на Великдень, я з нетерпінням чекаю моменту щоб піти і пригостити своїх сусідів на вулиці. Навіть коли ми їдемо до моїх бабусі і дідуся і просто передаємо їм продукти, щоб вони не ходили багато в магазин і не витрачали свої гроші, це також допомога. Мій дідусь народився під час другої світової, і для нього допомога - це коли ми всією сім’єю приїдемо до нього на свята, та і просто так. Він завжди дуже радий нас бачити.

Вважаю, що для допомоги не потрібно багато грошей, для цього потрібно просто бажання і любов. Допомогти старій людині перейти дорогу, допомогти щось полагодити, віддати дітям іграшки та речі, навіть банально допомогти батькам зробити домашні обов’язки - це все допомога і вона також важлива.

Тому допомагайте і пам’ятайте, що якщо вам здається, що ваша допомога буде незначна, це не завжди так, вона може принести людям багато радості  і іноді навіть ця незначна допомога може змінити життя тим, кому ви допомогли. Не дарма кажуть: «Робіть добро та допомагайте, і вже коли вам, потрібна буде допомога, ваші добрі справи повернуться до вас».