Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Єлизавета Афанасьєва

«Я кричала: «Мамо, допоможи мені!»

переглядів: 649

У Донецьку дуже гарно. Там мені найбільше подобалося в Парку Щербакова.

А ще в Урзуфі, у Щуровому. Ми часто їздили на море. У садок я там [у Донецьку] ходила, потім почала ходити до школи – і відразу почалася війна.

Ми з бабусею пішли на ринок, купили продуктів, йдемо назад і бачимо: летить літак. Ну, ми подумали, звичайний літак. Потім чуємо, щось стріляє.

Ми прийшли додому, і моя мама додому прийшла з роботи. І вона каже: «Щось там стріляють. Напевно, війна почалася».

Я була маленька й нічого не розуміла ще. Я відразу спустилася під стіл і казала: «Це моя безпека».

Когда начали уже сильно стрелять, мы две недели сидели в подвале.

Коли почали вже сильно стріляти, ми два тижні сиділи в підвалі. Потім ми повернулися додому. Ми були вдома, і я пішла в туалет. Почали знову. Три снаряди влучили в будинок. І мене притиснуло ванною. Заклинило двері, світло вимкнулося. Я кричала: «Мамо, мамо! Допоможи мені звідси вибратися!». Мама ледве відкрила двері. Ми бігом босоніж побігли до підвалу.

Війна – це коли збираються військові й між собою воюють. Страждають жителі. Тому що іноді влучають снаряди в будинки, у людей. І люди вмирають. Мені стало гірше від війни.

Хочу, щоб ми жили мирно, добре, ніколи не було війни. І в нас була міцна сім'я й ми постійно жили разом і трималися всі разом. Щоб маленьким дітям, коли вони виростуть, то щоб вони любили нашу Україну, і вона славилася на весь світ.

Донецьк 2014 Відео Історії мирних діти 2014 обстріли безпека та життєзабезпечення діти обстріли Донецька
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій