Пащенко Валерія, 15 років, Курахівський опорний ЗЗСО №5, м.Курахове

Есе «День, коли для тебе почалась війна»

У кожного з нас є свій день, коли почалася війна. Особисто для мене вона почалась, коли я була вдома і допомагала мамі з сестрою збирати врожай.

Був жаркий літній день. Ми були на огороді, і раптово почалися дуже гучні вистріли. Ми дуже сильно злякалися, мене з сестрою завели до хати. У хаті тремтіли вікна і взагалі усі меблі. Мама намагалася нас заспокоїти. Татів брат був на морі і попросив тата сходити до його дому і перевірити, чи все там гаразд. А він живе біля поля, усі ці танки і пушки стояли біля них. Я дуже хвилювався за тата. Але це тривало дуже довго. Коли все закінчилося, ми вийшли на вулицю подивитися, чи все гаразд.

Після цього випадку ми закривали вікна, збирали речі, їжу і відносили до підвалу. У шафі у нас лежав пакет з документами і ліками. Було страшно.

Також на моїй вулиці, неподалік моєї хати у чийсь двір попав пустий снаряд. Приїхало багато поліції і забирали його. А після того дня ми жили у страху кожен день. І навіть коли зараз це пишу, я згадую той час, і мені страшно. Я кожен день бачила, як по трасі їздять танки і великі військові машини, перехоплював подих.

Для мене мир – це коли чисте небо над головою, коли ти можеш спокійно спати, коли ти не боїшся, що зараз знову почнуть стріляти. І ти не будеш чути кожен день по телевізору, що когось вбили, комусь відірвало руку чи ногу!