Я жила у Полтавці. Після початку війни я думала, що якось обійдеться, але ж ні. Почались обстріли. Води і світла в селі не було. Хліб привозили волонтери. Запаси їжі у мене були. Найстрашнішим було те, що тривали обстріли. Я з чоловіком сиділа в підвалі. Потім з села організували евакуацію, я виїхала, а чоловік залишився. Гадав, що вбереже наше майно.

Почались запекли бої, у селі настало справжнє пекло.

Чоловік вимушений був виїхати самостійно. Зараз ми живемо в Запоріжжі. Мені шкода наших хлопців. Все це дуже виснажливо. Треба закінчувати війну. Я хочу повернутись додому та все відбудувати.