У перший день війни я нічого не зрозуміла, у мене був страх. Почали бомбити Оріхів, я не вірила, що таке може бути. У місті не було світла, води й газу. Я не могола піти у підвал, бо мама обмежена в русі. Продукти у нас були, якось протримались до виїзду. Мій брат нас забрав з Оріхова. У той день багато людей евакуювалось, на дорогах було багато машин. Зараз з мамою живемо у Запоріжжі. Оріхів майже зруйнований. Досі не розумію, за що росіяни на нас напали. Дуже б хотіла, щоб війна закінчилась. Впевнена, що у майбутньому все буде добре.