Онищенко Максим, 9 клас, Харківський ліцей № 62

Вчитель, що надихнув на написання есе - Луценко Людмила Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Протягом війни змінилося моє ставлення до навколишнього світу. Незважаючи на обстріли та тривоги, я добре провів час, дізнався багато цікавого та корисного. Цей важкий час розкидав мою долю у різні боки. Я був у Німеччині та багатьох інших європейських країнах. Я знаходив багато нових друзів, але іноді з цими друзями переставав спілкуватися.За ці роки зі мною відбулося багато чого цікавого та корисного, але іноді я зазнавав невдач. Коли почалась війна, я був в Україні зі своєю сім’єю.

Я перший тиждень майже весь час перебував у підвалі в сусідньому будинку, бо у мене не було ніяких бомбосховищ.

Після того як пройшов тиждень, мій батько відправив мене з моєю мамою, братом та бабусею на західну Україну до знайомих у Львов. Ми там жили десь п’ять днів, але потім, порадившись з батьком, було прийнято рішення поїхати за кордон спочатку до Польщі, а потім до Німеччини знову до наших рідних. Нам треба було прокидатись майже уночі щоб перейти кордон з Польщею.

Як вже перейшли кордон, то сіли на автобус, який забирав біженців, та поїхали до волонтерського пункту. Там нам надали деяку допомогу та далі поїхали у сусіднє місто Краків.

В місті ми прожили 2 дні. Купили білети на автобус до Німеччини та їхали десь 23 години. Ми проїжджали багато  красивих міст з прекрасними краєвидами. Нарешті під’їхав наш автобус до автовокзалу в Мюнхені. Після того як забрали наші валізи, ми сіли на потяг, який їздив містом та добралися до нашого пункту призначання. Там ми жили у брата мого батька в квартирі. Після трьох місяців перебування, ми почали шукати місце для окремого життя.

Як знайшли будинок, ми почали збирати речі та переїхали туди. Після цього я почав ходити до німецької школи, але за час війни забув німецьку повністю тому мені було складнувато там вчитися.

Добре, що в мене була двоюрідна сестра, яка говорила українською та німецькою мовами. Я ходив до школи та після уроків робив домашнє завдання для української школи. За час перебування в Німеччині я багато їздив у гори, різні міста у цій країні. Десь за півтора роки перебування за кордоном наш батько нарешті дозволив повернутися на рідну землю. Моя сім’я дуже була рада нашому приїзду. Я вчився онлайн в своїй рідній школі. Я нарешті зміг погуляти зі своїми друзями та піти на тренування на свій улюблений вид спорту скелелазіння.

Я почав розуміти та цінувати сенс життя, цей сенс є в кожного українця, який вірить, бореться за незалежність нашої України.

Та не тільки я змінився за цей важкий час, моя країна також стала сильніша та готова до нових випробувань. Я дуже сумую за мирним часом, коли не було війни. На цьому я хотів би закінчити свою розповідь. Бажаю всім українцям триматися та боротися за перемогу.