Перший день війни я був у Лимані, бо там навчався. Прокинувся у гуртожитку, а сусіди кажуть, що почалася війна. Я одразу перевірив новини і зателефонував родичам. Особливо запам’яталася розмова з сестрою з Харкова, яка розповідала, що там дуже сильний обстріл.

Росіяни наближались до міста.  Я думав, що пересиджу, але обстріли посилювались. Пізніше вирішив приїхати додому в село, а згодом повністю виїхав із Донецької області. 

Ми виїжджали двома машинами. З нами були ще люди з Попасної. 

Найбільше мене шокувало те, що війна можлива в XXI столітті. Мої рідні всі втратили роботу, дім і рідний край. Зараз ми підтримуємо зв’язок і всі перебуваємо разом у безпеці.

Я вірю, що настане наша перемога, а всі міста відновляться.